Нажмите клавишу «Enter», чтобы перейти к содержанию

Дончик Історія Української Літератури книга 1

Дончик Історія Української Літератури книга 1.rar
Закачек 2010
Средняя скорость 9767 Kb/s
Скачать

Дончик Історія Української Літератури книга 1

Розділ створено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження»

Агеєва Віра , Брюховецький В’ячеслав, Гундорова Тамара, Дзюба Іван, Дончик Віталій, Моренець Володимир , Наєнко Михайло, Погрібний Анатолій, Тимошик Микола

Матеріал надано користувачем: (Hell`ga)

Історія української літератури XX століття: у 2 кн.: 1910—1930-ті роки: Навч. посібник/ за ред. В.Г.Дончика. – Кн. 1. К.: Либідь, 1993. – 784 с.

Автори: В.Г.Дончик, В.П.Агеєва, Ю.І.Ковалів, Л.С.Бойко, В.С.Брюховецький, В.А.Бурбела, В.В.Громова, Т.І.Гундорова, І.М.Дзюба, М.Г.Жулинськнй, Ю.А.Загоруйко, М.М.Ільницький, A.Є.Кравченко, С.А.Крижанівський, В.О.Мельник, О.С.Мишанич, B.П.Моренець, М.К.Наєнко, В.В.Неборак, Л.М.Новиченко, Т.Г.Свербилова, Г.М.Сивокінь, Г.М.Черниш, Н.М.Шумило.

Редколегія: В.П.Агеєва, В.Г.Дончик (науковий редактор). Ю.І.Ковалів, А.Є.Кравченко (секретар), В.О.Мельник, В.П.Моренець, Г.М.Штонь.

Рецензенти: доктори філол. наук П.П.Кононенко, А.Г.Погрібний

Головна редакція літератури з українознавства та соціогуманітарних наук

Головний редактор М.С.Тимошик

Редактор С.О.Герейло

У навчальному посібнику (книга перша) здійснено пошук нової концепції української літератури 1910—1930-х років. Об’єктивно, без перекручень та упередженого відбору розкрито закономірності літературного процесу, системну взаємодію різних ідейно-художніх тенденцій, напрямів, течій; вміщено літературні портрети М.Зерова, М.Хвильового, В.Винниченка, Є.Плужника, Г.Чупринки, Б.Лепкого, В.Чумака та інших, кого доля торкнула трагічним крилом. По-новому осмислено творчість багатьох відомих літераторів — П.Тичини, М.Рильського, М.Бажана та ін.

Для студентів філологічних факультетів вузів.

Зміст:

Початок XX ст.: Загальні Тенденції художнього розвитку. 9

Літературно-мистецьке життя: 10—30-ті роки. 70

Художній процес: 20—30-ті роки. 125

Богдан Лепкий. 33. Петро Карманський. 43. Василь Пачовський. 51. Михайло Ядків. 59.Павло Тичина. 183. Григорій Чупринка. 203. Микола Філянський. 210. Максим Рильський. 214. Дмитро Загул. 231. Володимир Кобилянський. 236. Василь Чумак. 242. Василь Еллан-Блакитний. 250. Володимир Сосюра. 260. Стрілецька поезія. 277. Василь Бобииський. 279. Михайль Семенко. 287. Валер’ян Поліщук. 297. Майк Йогансен. 301. Микола Зеров. 308. Павло Филипович. 320. Михайло Драй-Хмара. 325. Володимир Свідзинський. 334. Євген Маланюк. 345. Іван Крушельницький. 355. Юрій Липа. 361. Василь Гренджа-Донський. 365. Микола Терещенко. 369. Дмитро Фальківський. 374. Євген Плужник. 379. Микола Бажан. 394. Олекса Влизько. 408. Богдан-Ігор Антонич. 412. Святослав Гординський. 423. Поети «празької школи». 426. Олекса Стефанович. 433.

Володимир Винниченко. 481. Михайло Івченко. 503. Гнат Михайличенко. 514. Валер’ян Підмогильний. 520. Микола Хвильовий. 533. Григорій Косинка. 551. Мирослав Ірчан. 561. Олесь Досвітній. 567. Іван Сенченко. 572. Дмитро Бузько. 579. Василь Вражливий. 583. Олекса Слісаренко. 587. Борис Антоненко-Давидович. 596. Гео Шкурупій. 605. Аркадій Любченко. 610. Юліан Шпол (Михайло Яловий). 618. Михайло Могилянський. 624. Пилип Капельгородський. 630. Борис Тенета. 638. Віктор Петров (Домонтович). 642. Степан Тудор. 651. Катря Гриневичева. 657.

Драматургія та кінодраматургія. 661

Микола Куліш. 685. Спиридон Черкасенко. 701. Яків Мамонтов. 706. Іван Кочерга. 712. Іван Дніпровський. 720. Кость Буревій. 724. Іван Микитенко. 727.

Літературознавство і критика: 1917-1940. 731

Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

СКАЧАТИ: doc

Навчальний посібник
ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ. XX СТОЛІТТЯ
Книга перша
За редакцією чл.-кор. АН України Віталія Григоровича Дончика

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ЧАСТИНА ДРУГА (1960—1990-ті роки)

За редакцією чл.-кор. НАН України

Затверджено Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів філологічних факультетів

вищих навчальних закладів

ИГУ Б 1 -ІПОТЕКА*

Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу видавництва заборонено

Автори: В. Г.Дончик, С.М. Андрусш, Л.С.Бойко, К И . Волинський, С.С Гречанкж, І.М.Дзюба, М Г-Жулинський, Н. В.Зборовська, І.В.Зуб, М М Ільницький, С.С.Іванюк, Ю. І. Ковалів, М.Х. Коцюбинська, л і Кравченко, В. П. Моренець, Л. 3.Мороз, М. К.Наенко, Л.М.Новиченко, С Д. Павличко, Ф. П. Погребенник, Т. Ю. Салига, Г. М. Сивокінь,

ІЖробIIИ’Іу чгму» іа мі.

«належної» атмосфери сприяли

ііі ібгоіюренИЯ НВ пріоритетні теми, зокрема, конферен­ ції! «( оціаліСТИЧНИЙ спосіб ЖИТТЯ і радянська література», проведена

«Божественна комедія» Данте

французької поезії» (М. Терещен-

иіі.іпсії и грузинської, бІЛОруСЬКОІ! словацької, чеської,

ІКМІІІ. ,і гакОЖ баГвТОТОМНИКИ творів Дж. Лон-

А. Франса, Г. Гейне, В. Шекспіра,

і. Пруса, Шолом Алейхема, Б. Хемінгуея; серійні видання «Вершини світового письменства», «Перлини світової ліри­ ки», «Зарубіжна новела» тощо. Плідною була діяльність гаких активних перекладачів з різних мов, як Ірина Стешенко, С. Сакидон, О. Кундзіч, С. Ковганюк, Д. Бобир, М. Шумило, Ф. Гавриш, М. Пінчевський, А. Лисенко. З кількох мов успішно перекладають Ю. Лісняк, Д. Паламарчук, А. Перепадя, Ольга Сенюк, В. Гримич, П. Соколовський, В. Шовкун, І. Дзюб, О. Мокровольський, О. Синиченко, Г. Халимоненко.

В Україні видаються переклади з багатьох давніх і су­ часних мов Заходу й Сходу: давньогрецької й латинської (Й. Кобів, А. Содомора, В. Стрільців, Ю. Цимбалюк), ан­ глійської (О. Терех, В. Митрофанов, Р. Доценко, Марія Габлевич, Соломія Павличко, В. Діброва), французької (В. Коптілов, Тамара Воронович, М. Москаленко, Г. Філіпчук, Марія Венгерівська), німецької (М. Дятленко, Є. Попо­ вич, А. Плюто, Л. Череватенко, Євгенія Горева, Галина Лозинська), іспанської (М. Литвинець, Б. Дзюба, Маргарита

(О. Пономарів, А. Чардаклі,

І. Мегела), слов’янських (В. Житник, І. Ющук, В. Струтинський, О. Микитенко, Д. Андрухів, М. Павлюк), румунської (В. П’янов, С. Семчинський, А. М’ястківський, І. Кушнірик),

китайської і японської (І. Чирко, Г. Турков, І. Дзюб), пер­ сидської і таджицької (О. Шокало), грузинської (Р. Чілачава, О. Мушкудіані), вірменської (О. Божко, В. Кочевський), хінді (С.Наливайко, Ю. Покальчук), єврейської (з ідиш — Олена Пархомовська, М. Талалаєвський, А. Кацнельсон, з івриту — М. Фішбейн), литовської (Д. Чередниченко), ла­ тиської (М. Григорів, Ю. Завгородній), естонської (О. Завгородній).

«Відпруження» культурного життя в Україні не збігається в часі з початком перебудови. Воно стає дедалі відчутнішим уже наприкінці 70-х років, одразу після «маланчуківщини». Це наочно ілюструють тогочасні Шевченківські премії. 1978 р. відзначено (посмертно) роман «Лебедина зграя» В. Земляка (хоч по виході довкола нього не розсію­ вався туман підозріливості). У 1980 р.— роман М. Стельма­ ха «Чотири броди», видання якого чотири роки штучно за­

роман А. Дімарова

1984 р.— дитячі твори М. Вінграновського та ін.

руйнуються, доки не зазнають остаточного краху в середині 80-х років під тиском процесів демократизації, гласності, наростаючого національного відродження.

З кінця 80-х років письменники України, як і завжди у вирішальні моменти історії, беруть активну участь у розгор­ танні політичної і культурної боротьби за державну неза­ лежність. З ініціативи письменницької громади створюється Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, Народний Рух України (І з’їзд якого відкривав О. Гончар), відбу­ вається масовий вихід творчої інтелігенції з лав КПРС (ре­ дакція журналу «Жовтень», наприклад, вийшла всім колек­ тивом разом), письменники беруть активну участь у ство­ ренні нових політичних партій та ін.

«Перебудова» прикметна передусім поступовим зняттям

М. Хвильового, В. Винниченка на

повного розкриття спецсховів, зняття будь-яких заборон з історичних постатей, національно-духовної проблематики, закордонних зв’язків. Цей процес розгорнувся на повну силу з проголошенням незалежності України.

1988 р. починає виходити «Українська літературна ен­ циклопедія», 1989 р.— «Повне зібрання творів Т.Шевчен­ ка», видаються історичні праці М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Аркаса, Олександри Єфименко, О. Субтельного, в усіх журналах і видавництвах друкуються досі забороне­ ні твори українських письменників, істориків, етнографів, економістів, політологів тощо. Засновується ряд нових

видавництв («Обереги», «Основи», «Рада», ім. О. Теліги, Ви­ давничий дім «КМ Асасіетіа», «Абабагаламага» та ін.), журналів («Українська старовина», «Український світ», «ВУС», «Четвер», «Лугосад», «Авжеж», «Хроніка-2000», «Соняшник», квартальник «Світовид» та ін.), зокрема періо­ дичних видань в областях («Тернопіль»,«Чернігів», «Кур’єр Кривбасу», полтавська літературно-краєзнавча «Криниця», львівський «Універсум», газета «Літературний Львів» та ін.). Великих змін зазнає національна освіта, створюються нові підручники, у школах і вузах обов’язковим стає вивчен­ ня української мови, історії, народознавства. Активно нала­ годжуються культурні зв’язки з закордоном, особливо з українською діаспорою, яка нарешті одержує змогу безпо­ середньо включитися в розбудову незалежної України. До­ недавна спорадичні чи й підпільні контакти стають повнок­ ровними й нормальними, об’єднуючи все тісніше два береги українства.

Не 60 КО-ті роки припадає активна діяльність Науково­ го товариства імені Шевченка (НТШ) у Франції, Канадського Інституту українських студій (КІУС) при Альбертському університеті (Едмонтон, Канада), українознавчих кафедр і відділень університетів (Гарвард, 1 СЛІІА; Торонто, Канада та іп.), Українського Вільного Університету в Мюнхені (УВУ), об єднання українських письменників у Канаді «Слово», Української Вільної Академії Наук (УВАН) у США, Об єднання Митців Українців в Америці, очолюваного ви­ датним скульптором М. Черешньовським, та ін.

Внесли свій помітний вклад у пропаганду української ку : льтури й літератури видавництва «Сучасність» у Мюнхені, «Смолоскип» ім. В. Симоненка, яке віднедавна перемістило­ ся в Україну, «Пролог», «Українське, слово» у США й Ка­ наді, «Червона калина» в Нью-Йорку та ін. У 1961 р. почав видаватися журнал «Сучасність», який з 1991 р. уже дру­ кується в Україні, культурне життя українського зарубіжжя висвітлювалося на сторінках журналів «Нові дні», «Діалог» (Торонто, Канада) та ін.

Здобуття незалежності й новітнє відродження України створили цілковито нові умови культурного розвитку. Ситуа­ ція, втім, неоднозначна: поряд із найширшими можливостя­ ми, які відкрилися для художньої творчості, науки, освіти, зняттям будь-яких заборон, існують і значні труднощі — непідготовленість культури до переходу до ринкових відно­ син, брак коштів для гуманітарно-духовної справи, що зму­ шує ряд видавництв, редакцій газет і журналів згортати свою діяльність, ставить на грань виживання численні освітні установи, наукові інституції. Намітилася небезпечна

тенденція до відтоку наукових і творчих сил за мордон, спричинена економічними труднощами, та Ін.

Та все ж з’являються нові імена, нові твори, значні куль­ турні явища.

Помітні з початку 60-х років ознаки збагачення, з одного боку, життєвої правди в літературі і, з другого, збагачення літератури як такої, урізноманітнення її форм, розкутість мови, щирість вислову, тобто розгортання обох її крил — нравди і краси — проявлялися в різних митців і в різних жанрах, звичайно, неоднаковою мірою.

Сам час з його багатьма перемінами, зокрема в соціаль­ но-економічній галузі, в освоєнні космосу, демократизацією життя, наскільки це було можливим за умов однопартійної системи, накладав свій безумовний відбиток на суспільний настрій, а відтак і на художню свідомість, на літературу, всі її роди й жанри, і в цьому розумінні час був над літерату­ рою, «підкоряв» її.

Загальна тенденція кінця 50-х, зокрема в прозі про су­ часність,— прагнення більшої конкретності, правдивості, непідробності художнього зображення. Усвідомлюються раніше набуті хвороби — анемія художньої конкретності, уникання «непривабливих» і «нетипових» подробиць, відда­ леність од життя, лозунговість узагальнень.

Логічно пов’язаний з цим і наступний, на початку 60-х років, крок роману, тепер уже воєнного. Звільнений від різних сковуючих регламентацій, спраглий до художньо неосвоєного досвіду, особливо його трагічних сторінок, до ви­ явлення складних передвоєнних умов і обставин, звернений до гострих морально-етичних проблем,— такий воєнний роман постав в українській прозі в ряді художньо оригінальних взірців. Найперші серед них — широко відомі читацькому загалу «Людина і зброя» (1960) О. Гончара, «Вир» (1960, 1962) Г. Тютюнника, «Дикий мед» (1963) Л. Первомайського, віднесена за часом дії до років війни та повоєння «Прав­ да і кривда» (1961) М. Стельмаха та ін.

Якщо ж говорити про явища кінця 50-х — початку 60-х років, що стали певними каталізаторами для всього літера­ турного процесу, то в українській літературі слід назвати два вирішальних фактори. Це, по-перше, публікація в кінці 50-х років кіноповістей О. Довженка, що привернули загаль­ ну увагу, їхній вплив на дальший літературний розвиток, і, по-друге, поява нової хвилі — шістдесятників, молодих тала­ новитих поетів, прозаїків, критиків, які дебютували в цей час у різних національних літературах.


Статьи по теме